Мінус ринки

Газета "Агробізнес сьогодні" №11(282) червень 2014

Тетяна БРАГІНЕЦЬ - провідний аналітик «УкрАгроКонсалт»

 
Компанія «УкрАгроКонсалт» постійно відстежує реакцію аграрного сектору на зовнішні фактори і пропонує свій аналіз ситуації, що склалася.
 
Макроекономічні показники
Загальний обсяг товарообігу України в 2013 році становить $140,3 млрд, при цьому експорт — $63,3 млрд, імпорт — $77 млрд. Негативне сальдо сягає $13,7 млрд.
 
Найбільшими торговельними партнерами, за підсумками минулого року, як і раніше залишалися Росія та ЄС. На Росію припадало 24,7 % всіх зовнішньоекономічних контрактів України. Частка ЄС в структурі експорту України займає майже 27 %, або близько $17 млрд.
 
Як видно з таблиці, протягом останніх трьох років російсько-український товарообіг має тенденцію до скорочення, але при цьому негативне сальдо зберігається.
 
Основними позиціями експорту до Росії є продукція машинобудування (від обладнання для електростанцій і залізниці до легкових автомобілів та комплектуючих для військової промисловості), метали, а також продукти харчування.
 
Слід зазначити, що торік Україна поставила аграрної та продовольчої продукції в Росію на суму $2 млрд, а Росія експортувала в Україну агарної продукції на $835 млн.
 
alt
 
Таким чином, у разі продовження торгової війни українським експортерам доведеться наполегливо шукати нові ринки збуту для своєї продукції.
 
Як показує аналіз, найбільш чутливими до втрати ринку Росії стануть кондитерська, м’ясо-молочна, алкогольна та безалкогольна промисловості, а також сектор переробки овочів і фруктів, експорт продукції яких становить $1,34 млрд.
 
Молочна галузь
Вразливою галуззю в умовах втрати ринку Росії залишається м’ясо-молочна промисловість України. Українські підприємства активно експортують тверді сири до Росії. Тим часом, за оцінками фахівців, падіння експорту сирів з України відбувається періодично, і це не новина для сироварів. Вкрай важливим у таких умовах стає поліпшення якості продукції, зокрема молока, яке використовується в подальшому на виробництво інших молочних продуктів.
 
Великі підприємства інвестують у будівництво молочних підприємств у країнах ЄС для завоювання позицій на європейських ринках. З одного боку, це дає можливість удосконалюватися в технологічному плані, слідувати європейським стандартам, з іншого — це відтік капіталу з України.
 
Крім того, деякі молочні підприємства змушені змінювати свій асортимент і виробляти ту продукцію, яка буде затребувана як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, відмінних від ринків країн СНД. Відтак, є ймовірність скорочення лінійки продуктів.

alt

Фахівці «УкрАгроКонсалту» впевнені, що валютний фактор впливатиме на обсяги імпорту молочної продукції, а це призведе до поступового заміщення продуктами українського походження. Більш того, посилиться конкуренція на внутрішньому ринку за споживача, що стимулюватиме підвищення якості виробленої продукції. У той же час, зниження цін на продукцію м’ясо-молочної промисловості малоймовірне.
 
Масовий вихід на європейський ринок молочної продукції стримується необхідністю сертифікації підприємств за вимогами ЄС. Цей процес є тривалим і витратним, що стає менш привабливим для малих і невеликих підприємств з обмеженим асортиментом і обсягами виробництва.
 
Олійні культури та їх продукти переробки
У 2013 р. Україна поставила на експорт до Росії олійних культур (переважно сої) на суму $90 млн. Однак говорити про те, що цей факт є тенденцією, було б нелогічно. По-перше, Росія сама високими темпами нарощує обсяги переробки сої, по-друге, інтерес до закупівель української сої з боку російських імпортерів був відзначений на тлі неврожаю сої в Росії, в основних регіонах виробництва (Амурська область).
 
Враховуючи високий попит на українську сою з боку інших країн-споживачів, таких як Китай, Японія тощо, втрата російського ринку не стане істотною.
 
Що стосується конкуренції української та російської соняшникової олії, то в зв’язку з недавнім відкриттям ринку ЄС, Україна має значні переваги збільшити частку поставок на європейський ринок.
 
Іншим важливим моментом для ринку продуктів переробки олійних культур у разі втрати ринків збуту в країнах СНД можуть стати більш прохолодні торговельні відносини з Білоруссю, частка експорту шроту з України в яку становить близько 33 %. Крім того, Білорусь активно купує українські рафіновану і бутильовану соняшникову олію. Частка поставок рослинних олій до сусідньої країни коливається у межах 22–25 %.
 
Зернові культури
Україна, на жаль, продовжує залишатися сировинним придатком, хоча має всі можливості для переробки сировини всередині країни.
 
alt«Закриття» російського ринку не позначиться суттєво на українському експорту зерна, оскільки традиційними ринками збуту вітчизняного зерна залишаються Близький Схід і Південно-Східна Азія.
 
Тим часом, можливе підвищення собівартості виробництва вітчизняної продукції за рахунок подорожчання енергоносіїв, а відтак, може відбутися зниження конкурентоспроможності українського зерна на світових ринках. І тут у Росії є всі шанси наростити обсяги експорту кукурудзи на наші, раніше завойовані, ринки.
 
Негативний вплив і невизначеність несе за собою валютний фактор. Насамперед підприємства змушені будуть на якийсь час відмовитися від інновацій, відбудеться затримка з модернізацією виробництва та впровадженням нових технологій.
 
Можливо, в умовах дорогих енергоносіїв Україні варто задуматися про розвиток біодизельної і біоетанольної промисловості.
 
Кондитерська галузь
Загалом протягом 2000–2010 рр. кондитерська галузь України показувала впевнене зростання виробництва, причому навіть у кризові 2008–2009 роки; змінювалася тільки динаміка росту, але сам тренд був незмінним. У 2011 р. виробництво кондитерських виробів вперше знизилося на 2,2 % з наступною стагнацією в 2012 р. Зниження виробництва кондитерських виробів сталося і в 2013 р.
 
Серед основних причин зниження виробництва передусім можна назвати подорожчання виробів через зростання цін на сировину, енергоресурси, транспортні витрати, збільшення оплати праці, скорочення експортних поставок.
 
У 2012 р. було вироблено 1,075 млн т кондитерських виробів, що в грошовому вираженні відповідає $ 4,5 млрд. За попередніми даними, торік відбулося зниження виробництва основних груп кондитерських виробів, що дає підстави прогнозувати скорочення обсягів продукції в цілому по кондитерській галузі.
 
При цьому внутрішнє споживання вже кілька років залишається на рівні 0,7–0,71 млн т.
 
Традиційно на зовнішні ринки йде близько третини української кондитерської продукції. У 2011 р. було експортовано кондитерських виробів на суму $ 1,1 млрд. У 2012-му поставки на зовнішні ринки знизилися, проте це зниження не було настільки значним, як раніше передбачалося.
 
altПричиною стало введення Росією, яка є основним торговим партнером, в кінці 2011 р. на 2,5 року захисних мит на українську карамель у розмірі $ 294,10/т, що становить приблизно 20 % від митної вартості продукції. Слідом за Росією захисні бар’єри для української кондитерської галузі звели й інші держави Митного союзу.
 
Тиск на українську карамель з боку Митного союзу призвів до того, що вітчизняний продукт виявився затребуваний на ринках країн Південно-Східної Азії — Китаї, В’єтнамі, Афганістані, Монголії, Іраку. Тим самим, обсяги експорту в 2012 р. вдалося зберегти на попередніх рівнях.
 
Що стосується експорту кондитерських виробів в 2013 р., то в грошовому вираженні він оцінюється на рівні $ 0,99 млрд в порівнянні з $ 1,1 млрд у 2012 р. Відтак, враховуючи тенденцію скорочення експортних поставок, освоєння нових ринків залишатиметься вкрай необхідною умовою стабільності в галузі.
 
Цікавий той факт, що в 2013 р. Україна вивезла до Росії кондитерських виробів практично на ту ж суму, на яку Росія в тому ж році завезла до нас своєї аналогічної продукції. У випадку загострення торговельних відносин можливий сценарій заповнення вільної ніші обсягами продукції українського походження.
 
Логістика
Беручи до уваги поточну політичну ситуацію, здійснення транспортування товарів українського походження до Росії або транзитом через територію Росії пов’язане з ризиками невиконання внаслідок проведення несанкціонованого митного контролю, аж до відмови в здійсненні перевезення. Є також високий ризик втрати товару.
 
В умовах різких змін політичної та ринкової кон’юнктури операторам ринку слід пильно стежити за ситуацією та оперативно приймати відповідні рішення.
 
У перспективі рекомендується шукати нові ринки збуту української продукції і розробляти транспортно-логістичні маршрути доставки спільно з експедиторськими компаніями. Зокрема, з доставки товарів залізничним транспортом через західні прикордонні переходи з перестановкою колісних пар. В умовах розширення географії поставок та освоєння нових маршрутів актуальним може стати мультимодальна доставка вантажу.