Експорт України до ЄС досяг 13% від ВВП - інтерв’ю

06.03.2015

Зростання експорту України до ЄС є меншим, ніж очікувалося. Утім, ситуація тут все одно оптимістична, порівняно з падінням експорту до Росії та загальним скороченням української економіки.

Ніколас Бердж, керівник торгово-економічної секції Представництва ЄС в Україні

Ніколас Бердж, керівник торгово-економічної секції Представництва ЄС в Україні

У квітні 2014 року ЄС в односторонньому порядку відкрив свій ринок для українських товарів. Він запровадив так звані “автономні торгівельні преференції”, за якими він почав реалізовувати свою зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію (та її торгівельних розділів) ще перед її підписанням. Коли, у вересні 2014 року, застосування торгівельних розділів Угоди було відкладено (до початку 2016 року), торгівельні преференції ЄС створили унікальну ситуацію. Вона полягала ось у чому: ЄС знизив свій митний захист від українських товарів, тимчасом як Україна зберегла свій тарифний захист.

Аби дізнатися більше про сенс та наслідки торгівельних преференцій ЄС, ми поговорили з Ніколасом Берджем, головою торгівельно-економічної секції Представництва Європейського Союзу в Україні.

 Що таке автономні торгівельні преференції ЄС?

Цими преференціями ми, фактично, із випередженням застосували частину положень про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВЗВТ), що містяться в Угоді про асоціацію. Зона вільної торгівлі передбачає, що Україна та ЄС поступово знижуватимуть свої тарифи – протягом 7 років. Наприкінці цього процесу повністю зняті будуть 98% тарифів. Ця вільна торгівля асиметрична, бо ЄС має знизити свої тарифи раніше, ніж це зробить Україна – а тому український бізнес має більше часу пристосуватися.

Але окрім цього ми зробили ще більш асиметричний крок, розпочавши з боку ЄС, у квітні 2014 року [тобто ще до підписання Угоди про асоціацію], “перший рік” зниження тарифів. Саме це і передбачають торгівельні преференції ЄС.

Чи можна сказати, що цим кроком ЄС відкриває свій ринок для українських товарів, тимчасом як Україна залишає свій ринок більш-менш захищеним від товарів з ЄС?

Я би не сказав, що Україна залишає свій ринок закритим, адже, порівняно з іншими країнами, митні тарифи України не є аж надто високими. Але торгівельні преференції з боку ЄС – це одностороння пропозиція, яку ми зробили минулого року, аби допомогти українській економіці вижити та розвиватися. Вони будуть застосовуватися до 31 грудня 2015 року. Від 1 січня 2016 року набуде чинності глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі між ЄС та Україною.

Зона вільної торгівлі була відтермінована до 2016 року через тиск Росії. І ми розуміємо, що Росія продовжить намагатися блокувати її та відтерміновувати її далі. Що ЄС робитиме, якщо Росія продовжить такі кроки? Чи він продовжить дію своїх преференцій?

По-перше, лінія, яку ми займаємо, і яку займає український уряд, полягає в тому, що ми не хочемо жодних подальших відтермінувань . Ми не передбачаємо жодних відтермінувань після 1 січня 2016 року, і це для нас червона лінія. Тож, думаю, це питання не виникне.

В дискусіях з Росією ми не побачили жодних аргументів, які би підтверджували її тезу про те, що зона вільної торгівлі між ЄС та Україною завдасть шкоди її економіці. Якщо якась країна стверджуватиме, що зона вільної торгівлі між двома іншими країнами шкодитиме їй, тобто третій стороні, – це повністю підважуватиме всю світову торгівельну систему. Наприклад, зараз ідуть великі переговори про вільну торгівлю між ЄС та США.  Уявіть, що Мексика, Канада чи Китай починають говорити, що ця угода шкодить їм, тож вони хочуть долучитися до переговорів та вплинути на них. Ніхто цього не скаже, бо всі розуміють, що зони вільної торгівлі несуть позитив не лише для сторін, які беруть у них участь; вони також мають позитивний вплив на сусідні країни, адже вони отримують можливість купувати дешевші товари.

Чи можуть у ЄС виникнути проблеми у СОТ через це одностороннє рішення? Чи ці преференції законні з точки зору СОТ?

Вони законні, бо вони попередньо застосовують положення угоди, яку вже підписано. Як я вже сказав, цими преференціями ми, фактично, здійснюємо свої зобов’язання відповідно до першого року зниження митних тарифів відповідно до Угоди про асоціацію.

Я думаю, однак, що якщо ми продовжимо їхню дію далі, цей крок можуть почати критикувати. Це ще одна причина повністю застосувати положення про зону вільної торгівлі з 1 січня 2016 року.

Торгівельні преференції ЄС включили в себе не лише зменшення тарифів, але також запровадження тарифних квот для українських товарів. Що це за квоти? Наскільки успішно Україна їх заповнює?

Тарифні квоти означають, що ми запровадили нульові тарифи для певних обсягів певних сільськогосподарських товарів. Утім, аж ніяк не йдеться про які-небудь обмеження загальної кількості цих сільськогосподарських товарів, які можуть експортуватися до ЄС.

Наприклад, Україна може продати ту кількість курятини в ЄС, на яку вона зможе знайти покупців. Але обсяг безмитного експорту обмежений. Коли Україна перевищує цей обсяг, вона буде змушена сплатити звичні імпортні мита. Але, якщо чесно, наслідки девальвації гривні майже скасовують ефект від деяких з цих квот.  

Якщо подивитися на ці квоти, то ми побачимо, що Україна не змогла заповнити деякі з них у 2014 році, бо щодо цих товарів вона ще не дотримується європейських стандартів безпечності продукції. Наприклад, йдеться про молочні продукти. Є певні товари, щодо яких Україна повністю заповнила квоти – наприклад, деякі види зернових, мед, фруктові соки тощо. Але існують квоти на багато інших товарів, які Україна не змогла заповнити повністю. Наприклад, овес: квота була 4 тисячі тон, а Україна змогла заповнити тільки 40 тон, тобто лише 1% з усього обсягу. Гриби: нічого не було експортовано з України до ЄС. Така сама ситуація з солодкою кукурудзою (хоча безмитна квота – 1500 тон). Курятина теж заповнена не повністю, частково тому, що існує два типи курятини: куряче м’ясо та курячі тушки. Курячі тушки взагалі не експортувалися; куряче м’ясо заповнювалося більш-менш добре, але знову ж, не вдалося заповнити всю квоту.

Чи можна сказати, що торгівельні преференції ЄС мали позитивний вплив на українську економіку?

Так, від початку цей вплив був дуже позитивний. Коли ми дивилися на цифри за травень-червень 2014 року (два місяці, що пройшли від моменту, коли преференції були введені), то порівняно з травнем-червнем 2013 року український експорт до ЄС виріс на близько 25%. Але потім протягом року ситуація почала змінюватися: по-перше, в Україні відбулася девальвація; по-друге вся економіка впала у результаті зовнішньої агресії та дедалі більшого браку довіру. Протягом 11-місячного періоду (11 місяців 2014 року порівняно з 11 місяцями 2013 року) експорт виріс на 12%. Це непогано, особливо порівняно з обвалом експорту на російський ринок.

На жаль, у грудні економічна ситуація в Україні ще більше погіршилася. Тому цифри наприкінці року свідчили про те, що загалом протягом 2014 року експорт України до ЄС зріс лише на 2,6% (усі ці цифри – в доларах). Тож вплив не був аж надто таким великим, яким міг би бути. Однак якщо порівняти з експортом до Росії, то там ситуація значно гірше: експорт до російських ринків впав на 33,7%.

Можна дивитися на цю ситуацію і під іншим кутом зору, наприклад, під кутом зору частки експорту до ВВП. Зараз частка експорту України в ЄС до українського ВВП зросла з 9% (2013 рік) до 13% (2014 рік).

Експорт яких товарів збільшився передусім?

Головним чином сільськогосподарських товарів. Наприклад, м’яса птиці. Деякі українські товари вперше вийшли на європейський ринок – наприклад, фруктові соки. Тож загалом це продукти харчування чи оброблені продукти харчування. Але відбулося зростання також і щодо несільськогосподарських товарів: наприклад, текстильної промисловості, взуття, деяких товарів машинобудування.

Як би Ви прокоментували рішення України збільшити свої митні тарифи на 5-10%. Здається, це суперечить духу Угоди про асоціацію. Якою є реакція ЄС на це?

Україна обґрунтувала це зростання проблемами платіжного балансу. Будь-яка країна, яка є членом СОТ, може запровадити заходи для збалансування платіжного балансу, особливо коли валютні резерви країни дуже низькі. В Україні резерви зараз менше 6 мільярдів доларів США, що дорівнює одному місяцю експорту, тимчасом як загальноприйнятий безпечний рівень – 3 місяці експорту. Тож, з суто технічної точки зору, Україна може підвищити свої тарифи.

Але передусім ми хочемо подивитися на думку МВФ з цього приводу. Інше питання – чи це правильне рішення у правильний час. Ідея цього кроку – здійснити тиск на імпорт, але імпорт і так падає. Зовнішня торгівля України майже збалансована. І девальвація гривні має значно більший вплив на імпорт, ніж зростання мита.

Виникає також питання, наскільки ефективним буде цей крок. Імпорт уже зменшується через девальвацію. Тож з’являється питання, чи не стосується підвищення імпортних мит товарів, які Україна не може виробити сама. Тоді це означає, що деякі компанії будуть змушені зупинитися (бо Україна не може виробляти товарів, які би замістили важливий для них імпорт), або це просто збільшить інфляцію, бо ціни на товари виростуть. Ми також задаємо питання, чому Україна хоче підняти мито на 10% на сільськогосподарську продукцію та 5% на інші товари. Україна матиме захищати свою позицію перед СОТ, і багато держав-членів СОТ дуже чутливі якраз до дискримінації саме сільськогосподарської продукції.

Давайте поговоримо про ті закони, які Україна ухвалила на виконання Угоди про асоціацію. Наприклад, було ухвалено закон про технічні регламенти; закон про безпечність харчової продукції тощо. Як ви оцінюєте поступ у цих сферах?

Це важливе питання. Бо, наприклад, можна отримати зниження мита на деякі товари, але Україна все одно не зможе їх експортувати до ЄС, бо вони не відповідають стандартам ЄС. Така ситуація з українським молоком та молочною продукцією, наприклад.

Це не лише питання зміни стандартів. Це також питання створення належної інфраструктури та інституцій, які змогли би керувати новою системою. Наприклад, у промисловості одна з найбільших змін полягатиме в тому, що замість величезної мережі державних органів, які дають дозволи та сертифікати на певну продукцію – а це створює простір для корупції – ми просуватимемося до системи, за якої промисловість сама сертифікуватиме багато зі своїх товарів. Однак має бути система ринкового нагляду, яка перевірятиме, що товари, що опинилися на ринку, відповідають стандартам безпечності продукції.

У рамках Угоди про асоціацію, зрештою, Україна матиме створити систему, за якої сертифікат, виданий українською інституцією, матиме так саму цінність, як і сертифікат, виданий інситутцією ЄС – наприклад, британськими органами стандартизації тощо. Утім, я думаю, для досягнення цієї мети ще треба пройти довгий шлях.

Скільки років?

У положеннях про зону вільної торгівлі Угоди про асоціацію передбачено поступ за галузями. Якщо говорити про промислові товари, то тут України визначила свої пріоритети кілька років тому. Йдеться про електрообладнання, обладнання високого тиску, товари машинобудування тощо. У цій сфері можливий поступ; законодавчий процес близький до завершення, чимало стандартів починають запроваджуватися. Я думаю, трохи більше треба зробити, аби створити всю необхідну інфраструктуру та всі необхідні інституції. Думаю, тут можна говорити про кілька років. Це залежить від бажання української сторони рухатися вперед. Крім того, треба зробити більше для пояснення бізнесу, як змінюється регуляторне середовище.

Що би ви порадили українському бізнесу, який хоче вийти на ринки ЄС?

По-перше, він має знайти інформацію. Вийти на ринок ЄС – це не просто приїхати на кордон з ЄС і сказати: “ось мій товар”, навіть якщо ви відповідаєте стандартам ЄС. Бізнес має зробити маркетинг, дослідження ринку. Повертаючись до сільськогосподарської продукції: думаю, існує потенційно величезний ринок ЄС для українських сільськогосподарських товарів, які виробляються у традиційний спосіб, як це було в решті країн Європи 30-40 років тому. Це може дати українським товарам перевагу, бо вони нестимуть до європейських споживачів позитивний ностальгійний меседж. Український бізнес також має почати контактувати з покупцями і більше вчитися тому, як продавати свої товари. Я знаю, що це складно, але цього можна досягти. Знання мов також необхідне. Ви маєте пам’ятати, що у ЄС є різні ринки, і що типи товарів, яким віддають перевагу поляки чи німці, відрізняється від тих товарів, які люблять іспанці чи італійці. Тож якщо ви не можете вийти на ринок, наприклад, у Німеччині, це не так важливо – бо ви можете знайти своїх покупців в іншій країні ЄС.

 

euukrainecoop.net