Рекордний врожай тернопільських аграріїв не тішить

12.09.2013

І  знову цьогорічний рекордний урожай зернових б’є по кишені сільгоспвиробників. Б’є у повному розумінні насамперед по фермерах та власниках невеликих агропідприємств. Варто згадати давню приказку: «Не той хліб, що у полі, а той, що в коморі». Отже, жнива завершуються, а куди сховати зібране зерно? Не кожний аграрій може похвалитися власним сховищем чи елеватором. Цим і користуються вітчизняні латифундисти та агрохолдинги, скуповуючи практично за безцінь у них зерно. Водночас збивають ціни та наживаються на дрібних селянських господарствах ще й зернотрейдери. Подібна тенденція спостерігається по всій Україні. Не оминула вона і Тернопільщину.

Зробити вітчизняний зерновий ринок цивілізованим, а ціни на сільгосппродукцію прозорими та справедливими повинні електронні торги на аграрних біржах, переконані незалежні експерти. Більше того, нещодавно урядом було розроблено проект постанови «Деякі питання розвитку біржового ринку», яким передбачено  розвиток товарного біржового ринку як одного з заходів формування ринкових цін.

Ціни диктують… посередники

Отже, що пропонує уряд? Віртуальні біржові торги (по-науковому в електронній торговій системі) проводити на базі найбільш важливих сільгосппродуктів, що дозволить сформувати індикатори ринку.

Ясна річ, для пересічного фермера, який обробляє 50-100 га землі, продавати зерно на біржі не обов’язково. Інша справа підприємства, що займаються непрозорим агробізнесом у промислових масштабах, а точніше – в агропромислових. Агрохолдинги та зернотрейдери закуповують, експортують та переробляють мільйонні обсяги зерна та олійних культур. При цьому ціноутворення у кожному сегменті ринку є абсолютно неринковим і повністю підпорядковане впливу світової цінової динаміки: проте якщо на світових біржах ціни знижуються більш-менш прогнозовано (як виняток, на них можуть вплинути політичні чи економічні кризи), то в Україні обвал цін може статись, як сніг у спекотний день.

Відомий економіст та експерт із проблем створення незалежного аграрного ринку Віктор Кувалдін з цього приводу наводить такий приклад: у травні минулого року на паризькій біржі MATIF у зв’язку з переходом на листопадовий ф’ючерс нового врожаю ціни знизились на 40$. Учасники ринку очікували на таке зниження, адже контракт, на котрий «перекинулись» усі учасники торгів, обертався на біржі ще з 1 березня 2012 р., і більшість учасників захеджирували (застрахували) свої цінові ризики. Тим часом на українському ринку з початку маркетингового року ціни на пшеницю тільки за перший тиждень пішли у вільне плавання від 2200 грн. і почали коливатись на рівні 1300-1350 грн. Хіба це може задовольнити вітчизняних сільгоспвиробників? Чи за таких цін можливо запроваджувати нові технології та підвищувати виробництво до рівня 60 ц/га пшениці та 80 ц/га  кукурудзи? Звичайно, ні. Насамперед це актуально для аграріїв Тернопілля.

Інше питання: до чого призводить неефективне ціноутворення на українському  ринку? За результатами досліджень американських експертів проекту USAID, маржа зернотрейдерів України сягає приблизно 19% на кожній тонні, тоді як на розвинутих ринках Північної Америки та Європи – у межах 1%. Разом з тим, президент Української зернової асоціації Володимир Клименко стверджує: вітчизняні трейдери заробляють  5-6 доларів на тонні. Цікаво, хто каже правду?

Тим часом, тернопільські фермери підрахували: у цьому маркетинговому році витрати на 1 га зернобобових складають 3-5 тис. грн. За даними профільного міністерства, у 2013 р. середня врожайність пшениці сягає 32,7 ц/га. Тож якщо підрахувати собівартість, вона аж ніяк не може бути нижчою, ніж 1000 грн./т.

– Аграрії цілий рік тяжко працюють на землі та несуть величезні ризики як під час виробництва, так і збереження  зерна, а тут ще з цінами невідомо що коїться, – підкреслює пан Кувалдін. – Так, на Тернопільщині протягом останніх років побудовано чимало зерносховищ та елеваторів. Отже, проблема збереження зерна поступово вирішується. Однак зерносховища будують великі товаровиробники, дрібні фермери змушені одразу продавати більшу частину врожаю. Відтак стикаються з неринковою проблемою ціноутворення, що базується виключно на принципі «ринок покупця». А саме, коли зернотрейдери не соромляться «замовляти музику» та витискати з ринку, як то кажуть, усі соки.

Від «дощок оголошень» – до цивілізованої біржі

Отож яким чином сьогодні в країні формуються ціни на біржах? Стихійно, адже робочий день більшості учасників зернового ринку починається з того, що працівники телефонують продавцям і покупцям, щоб дізнатися робочу ціну в Україні: у портах, на лінійних елеваторах, у господарствах. Утім, це більше нагадує не дошку оголошень, а біржу, де  формуються ринкові ціни. Експерт вважає, що підвищення цін на ринках зернових пов’язане з високою концентрацією світових і національних ринків і, відповідно, низькому рівню конкуренції як на світових, так і національних ринках. Крім того, економіст не виключає використання різних форм цінової дискримінації. Насамперед різні види картельних домовленостей між учасниками біржових торгів.

- Цінове лідерство є одним із найбільш розповсюджених прикладів таємного зговору, що застосовується в умовах олігополії, коли лідер оголошує зміни в ціні, а інші учасники ринку невдовзі оголошують ідентичні ціни, - констатує Віктор Кувалдін.

Аграріїв відправлять на торги

Протилежної думки дотримується перший президент Української зернової асоціації, віце-президент Української аграрної конфедерації Микола Компанець.

– Сьогодні вже ринок зерна можна назвати цивілізованим, але ще залишились окремі перебудовні моменти, – каже він. – Нині все із державної власності переходить у приватну. Як я розумію, ДАК «Хліб України» – банкрут, тож держава передає підприємство у рахунок боргів Державній продовольчій зерновій корпорації України (ДПЗКУ), проте корпорація вже не державна, а приватна.

Природно, зазначає співрозмовник, що Президент України нещодавно скасував указ 2000 р. про експорт зернових, - зазначив керівник однієї з найбільших торгових компаній, що стояла біля витоків експорту зерна з України. - Значить, буде постанова Кабінету Міністрів і нова система реєстрації контрактів, напевно, через біржі, тобто відпрацьовується нова система експорту, судячи з усього, хочуть її контролювати. Але хоч би які рішення прийняли, вони повинні допомагати, прискорювати, а не гальмувати ринок. Це головне, над чим сьогодні працюють УЗА та УАК, щоб ринок був прозорий і не зачіпав нічиїх прав.

У відповідь експерт В. Кувалдін відзначає:

– Якщо говорити про цивілізований зерновий ринок, потрібно зробити так, щоб він регулював економічні процеси, а не уряд – в ручному режимі. Уряду не треба намагатись втручатися у цю сферу, і тоді в агросекторі все запрацює, країна почне процвітати. Якщо я виростив зерно, взяв кредит, це мій урожай і мої власні гроші. Я повинен продати продукцію так, як я хочу, а не так, як хтось хоче. Натомість зараз у мене хочуть врожай забрати і забирають. Мене обставили «прапорцями» заборон. За всі сертифікати я плачу гроші, скрізь плачу, водночас мені забороняють продавати моє зерно. Дайте мені право самому продати.

Йому в унісон твердять тернопільські сільгоспвиробники. Насамперед просять вирішити проблему надання дешевих кредитів. По-друге, держава повинна дотувати хоча б виробництво пшениці. По-третє, вести політику здешевлення енергоресурсів - техніки, запчастин, міндобрив, гербіцидів тощо. Нині при такій високій вартості виробник не в змозі вирощувати великий урожай, собівартість зерна буде захмарною. Тому й надалі ситуація у зерновиків лишається важкою, а виживають вони в основному за рахунок кукурудзи та соняшнику.



Номер один