За прикладом Польщі. Як з одноосібника виростити фермера

10.11.2015

За останні роки частка аграрної продукції в експорті держави зросла до 27%.

Проте, тут є і зворотний бік: засилля агрохолдингів, монополізм у виробництві, зменшення зайнятості, знищення соціальної сфери села і самих сіл.

Це далеко не повний перелік негативу. За останні роки агрохолдинги стали першим джерелом зростання олігархії. Щороку з'являється два-чотири мільярдери, росте і їх вплив на економічну політику держави.

Тимчасом в Україні аграрним виробництвом займається понад 56 тис підприємств.

Переважаючою організаційно-правовою формою господарювання є фермерські господарства, частка яких у загальній чисельності становить 73,8%.

За визначенням FAO, сімейне фермерське господарство - це спосіб організації аграрного, лісового, рибного, пасовищного та аквакультурного виробництва, здійснюваний і керований сім'єю та спертий переважно на працю членів сім'ї.

Сімейне фермерське господарство включає в себе всі види сімейної аграрної діяльності й охоплює також діяльність з розвитку місцевості.

За даними Держстату, 1 липня 2015 року їх налічувалося 39 563. Вони володіють або користуються 4,4 млн га сільгоспугідь, з них 4,3 млн га - рілля. Протягом трьох останніх років кількість фермерських господарств зменшилася на 1 113.

Також потенційними суб'єктами підприємницької діяльності в аграрному виробництві є особисті селянські господарства - ОСГ. 1 січня 2015 року їх було 4,1 млн, площа землі у користуванні - 6 294,4 тис га. 2,9 млн господарств утримують худобу та птицю, 3,2 млн - мають приватну аграрну техніку.

Середній розмір земельної ділянки, яку використовують ОСГ, становить 1,5 га. Частка виробництва продукції господарствами населення у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва за даними 2013 року становить 44,7%.

У сучасних умовах ОСГ є структурним елементом агропромислового комплексу України і відіграють важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції.

Вони залишаються стабілізуючою ланкою господарювання, яка компенсує зниження обсягів аграрного виробництва на окремих підприємствах, забезпечує продовольчі потреби населення і формує грошові доходи селян. ОСГ обробляють 15% сільськогосподарських угідь, у них зайнято 40% сільського населення.

Переживши майже ті ж проблеми у сільському господарстві, що й Україна, Польща виростила свого одноосібника до потужного фермера-виробника. Там ОСГ виробляють 65% сільгосппродукції, і більше половини ВВП - з її продажу. Польські фермери завалили Європу фруктами, овочами, м'ясом, консервацією.

За статистичними даними, у нас 39 тис фермерів і 4 млн одноосібників - на організованому ринку з легальним продажем і отриманням офіційного прибутку з цього – виробляють 7%. Все інше з вищезазначених 44,7%  - продається на тіньовому ринку, або через посередників.

Якщо в Україні сировинний аграрний ринок, і переважна більшість аграрного експорту припадає на зернові та олійні культури, то фермери Польщі роблять сири, ковбаси, молочну продукцію, кондитерські вироби, харчові концентрати, консервацію, фрукти, овочі - цей список можна продовжувати і продовжувати.

Основні проблеми, які гальмують розвиток ОСГ, такі.

1. Слабке законодавче забезпечення сімейних ферм, відсутність дерегуляції.

2. Незавершена земельна реформа.

3. Постійні перевірки з боку правоохоронних органів.

4. Відсутність статусу аграрного виробника.

5. Відсутність коштів для розвитку.

6. Слабка державна і фінансово-кредитна підтримка, високі відсотки за кредитами.

7. Відсутність доступу до організованого ринку збуту продукції.

8. Низькі закупівельні ціни - основні прибутки отримують посередники.

9. Відсутність якісних засобів виробництва.

10. Низьке та неефективне інформаційно-консультаційне забезпечення.

Держава, не приділяючи уваги 4 млн одноосібників, робить стратегічну помилку. Ці люди могли б зайти в організований ринок і виробляти безпечну та якісну продукцію. За відсутності засобів виробництва, низьких кредитних ставок, соціального захисту та державної підтримки вони не можуть цього робити.

Люди у сільській місцевості кинуті напризволяще. Деякі, найсильніші та найбільш підприємливі, ще тримаються на плаву, але їх небагато. Інші - продають свої паї, віддають майно тим, хто консолідує землі, - агрохолдингам, великим аграрним підприємствам або просто перекупникам - та перебираються у місто.

Це призводить до того, що ми перетворюємося на країну-виробника винятково сировинної продукції, не створюємо додану вартість і втрачаємо внутрішній баланс у сільському господарстві. Підхід вкрай хибний, не державницький.

Одноосібникам слід створити умови для роботи і вони переростуть у 1,5 млн потужних сімейних ферм. Це буде справжній аграрний середній клас. Саме середній клас є основною соціальної та економічної стабільності, рушієм прогресу.

Вони будуть виробляти не 7% аграрної продукції, як зараз, а вдесятеро більше. Вони забезпечать продовольчу безпеку країни і повністю змінять баланс експорту.

Будуть створюватися робочі місця, розбудовуватиметься сільська інфраструктура. Простий селянин інтегруватиметься в організований ринок, що дозволить збільшити виробництво якісної екологічної продукції та її експорт.

Вадим Івченко,

народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

 

Економічна правда

 

Материалы по теме