Близький Схід. Боротьба за лідерство в регіоні

29.01.2018

Близький Схід завжди був неспокійним і неоднозначним регіоном; свого роду індикатором напруженості й дестабілізації в світі. Розвиток тих чи інших процесів на його території, багато в чому, визначало роль тих чи інших держав у світовій політиці. Ситуація в 2017 році на Близькому Сході змінилася радикально. В першу чергу, це стосується Сирії та Іраку (перемога режиму Башара Асада і його союзників над ІГІЛ), на підставі чого можна говорити про «провал» американської політики в регіоні (кінець «Проекту Великого Близького Сходу») і появі нового стратегічного трикутника - Москва -Анкара-Тегеран. Проект «Великого Близького Сходу» (ПВБС) становить істота задуму «світопорядку по-американськи». Головний документ ПВБС називається «Нова національна стратегія безпеки США на Близькому Сході: аналіз після 11 вересня». Цей проект здатний змінити кордони 24 країн - від Марокко і Мавританії до Афганістану.

«Великий Близький Схід» та Північна Африка визначені Вашингтоном як плацдарм для встановлення контролю над Середньою Азією - «серцем» Євразії і світу. На думку американських стратегів, той, хто це «серце» займе, забезпечить глобальний контроль.

Найважливішим результатом 2017 року була побудова Росією тристороннього альянсу між Москвою, Анкарою і Тегераном. Тегеран при Трампі став віддалятися від Вашингтона, оскільки спроба зблизитися з Тегераном була основою стратегії Обами. Тепер у Тегерана серед великих гравців залишалася тільки Москва, з якою тепер були союзницькі відносини. Поворот Ердогана до Росії, що почався в 2016 році, в 2017 році вийшов на новий рівень підготовки до стратегічного партнерства (закупівля С-400 та інші знаки). Регулярні переговори Путіна з Ердоганом дозволили побудувати загальну стратегію на півночі Сирії. З іншого боку, Путін налагодив тісний союз з шиїтами - перш за все з Іраном, але також з Хезболлою і з шиїтськими владою Іраку.

У 2018 році зближення ряду країн Близького Сходу з Росією може істотно змінити політичну і економічну риторику в регіоні. Сполучені Штати не будуть миритися з таким станом справ і будуть всіляко намагатися переламати хід подій на свою сторону з метою реалізувати проект «Великого Близького Сходу».

Це може привести до нових бойових дій в регіоні, а також істотно відбитися на економічних і торгових зв'язках. Але поки цього не сталося, Росія всіляко зміцнює свої економічні та торговельні позиції на Близькому Сході.

Так, за даними Федеральної митної служби Росії, товарообіг між РФ і країнами Близького Сходу і Північної Африки (БВСА) за три квартали 2017 року склав близько $ 12,5 млрд. Ця досить скромна цифра: показники зовнішньої торгівлі РФ з 22 арабськими країнами регіону можна порівняти з нашим зовнішньоторговельним оборотом з сусідніми Казахстаном ($ 12,2 млрд) і Японією ($ 13,1 млрд) за перші три квартали минулого року, але в рази менше обсягів зовнішньої торгівлі з Китаєм, країнами ЄС і навіть з США.

За підсумками року, якщо будуть зберігатися ті ж щорічні темпи приросту зовнішньоторговельного обороту на рівні 5 - 8%, російський товарообіг з країнами регіону може скласти близько $ 15 млрд. Сьогодні сукупна частка регіону БВСА в російській зовнішній торгівлі - не більше 3%. Правда, зовнішньоторговельне сальдо з арабськими державами майже на 90% на користь Росії. З огляду на, що в глобальній торгівлі близькосхідний регіон - один з основних споживачів товарів і послуг, можливості нарощування торговельних оборотів тут зберігаються великі. У структурі російської торгівлі з країнами БВСА, як і у зовнішній торгівлі взагалі переважають (за винятком військово-технічного співробітництва) в основному сировинні товари та продукти низького переділу: зерно, метали, деревина, мінеральні продукти тощо. Великі інвестиційні проекти в регіоні поки можливі лише в атомній області і в сфері нафтовидобутку. В інших секторах російські досягнення не є видимим.

Що ж стосується США, то його зовнішньоекономічні позиції на Близькому Сході не такі міцні, як російські. Останнім часом через загострень відносин з Іраном (план по «стримування агресії Ірану»: під «агресією» влади США мають на увазі підтримку Іраном шиїтських угруповань в Іраку, «Хезболли» в Сирії, хуситів в Ємені і палестинців в секторі Газа, а також в плані представлені рекомендації по протиборства з «іранським кібершпіонажем» і новий список заходів щодо припинення ядерної програми), зовнішньополітичні «загравання» з Ізраєлем (питання про перенесення посольства США в Єрусалим), погіршення відносин з Єгиптом (підписання в 2017 році документа про зменшенні військової допомоги Єгипту в 2018 році на 300 млн. доларів, а економічну допомогу визначити в розмірі 75 млн. доларів) і ряду інших обставин Америка значно втратила довіру економічного і політичного характеру серед близькосхідних партнерів, особливо своїх союзників в даному регіоні - Єгипту, Саудівської Аравії. Ці країни стурбовані новою політикою Д. Трампа і все частіше висловлюють бажання зближуватися в економічному плані з Росією, бачачи в ній більш надійного партнера.

Повертаючись до питання про врегулювання конфлікту між Ізраїлем і Палестиною, слід сказати про те, що існує можливість приєднання Китаю до «близькосхідної четвірки» (ООН, Сполучені Штати, ЄС і Росія), яка сприяє мирним переговорам між Ізраїлем і Палестиною. Китай зацікавлений у запобіганні подальшої дестабілізації Близького Сходу, який набуває все більш важливе значення для реалізації геополітичних планів цієї країни. Міністр закордонних справ Китаю Ван І підкреслив дане твердження під час свого виступу на дипломатичному форумі в Пекіні 9 грудня 2017 року.

Він настійно закликав усі сторони, які беруть участь в ізраїльсько-палестинській кризі, «проявляти стриманість і уникати нових заворушень в регіоні». Участь Китаю в близькосхідних справах буде зростати в міру зростання впливу КНР як глобальної держави. Пекін вкладає багато коштів в комунікаційні та транспортні коридори, щоб зв'язати західну частину Тихого океану і ЄС в рамках проекту «Один пояс і один шлях». Новий китайський Шовковий шлях повинен пройти через країни Близького Сходу, тому регіональна нестабільність є постійною загрозою для планів Пекіна по розширенню торгівлі.

Підводячи підсумок, слід звернути увагу на той факт, що розхитування близькосхідного «маятника» в бік Росії все більше стає можливим у 2018 році, виходячи з тих подій, які зараз відбуваються на Близькому Сході. Ослаблення економічних позицій США в регіоні, крім позицій в нафтовій і газовій сферах, свідчить про підвищення рівня недовіри близькосхідних партнерів американським колегам. Значну роль в цьому відіграє «неврівноважена» політика Дональда Трампа, яка в негативному ставленні позначається на розвитку конструктивного американо-близькосхідного діалогу.

Виходячи з цього, в перспективі США можуть позбутися однополярного лідерства на Близькому Сході, розділивши його з Росією і Китаєм. Саме Китай останнім часом проявляє все більший інтерес до даного регіону і всіляко прагнути встановити там мир і стабільність. Виходячи з вищевикладеного, «економічна карта» Близького Сходу може значно змінитися під впливом Росії і Китаю, які можуть не тільки вплинути на функціонування існуючих торгових і транспортних коридорів, а й створити нові, які зможуть значно збільшити товаропотоки і зв'язати Близький Схід з Азією та Європою.

 

УкрАгроКонсалт