Херсонська область має потенціал до вирощування бавовни

03.06.2017
До 1956 року в області було зайнято під бавовну близько 140 тисяч га. Але поступово цей вид господарської діяльності зійшов нанівець. В ті часи всю бавовну доводилося досушувати в домашніх умовах, що створювало великі незручності і робило вирощування цієї культури недостатньо ефективним.
 
У наступні роки херсонські виробники отримували вже до 93, 94% природно розкритих коробочок, а деякі окремі сорти - і до 97%. Доморозний збір врожаю на Херсонщині становив 70, 75 і навіть 80% всього врожаю. Тонна бавовняного волокна на світовому ринку коштувала від 1400 до 1800 доларів.
 
Сирець ж в середньому - 400 доларів, вихід волокна - до 30%. Давайте візьмемо найнижчий урожай - 10 центнерів з гектара, нехай половину становить доморозний збір, тобто 1, 7 тонни волокна. Це десь 2, 5 тисячі доларів, плюс ще 5 центнерів сирцю за ціною 400 доларів за тонну. Ось і виходить 450 доларів з 1 га. Витрати на 1 гектар - 260 доларів, тобто майже 200 доларів прибутку.
 
Коли працював наш ХБК, був гарантований збут, крім того, 70% становили насіння. З насіння отримують бавовняну олію (вихід 15%). Але це все за умови, що був би побудований завод з очищення та переробки сирцю. Азербайджан пропонував нам побудувати такий завод практично задарма, за ціною металобрухту.
 
У середньоазійських республіках вже тоді були комбайни, які могли прибирати в тому числі і нерозкриту бавовну. А у нас був комбайновий завод, який міг виготовити такий комбайн. До того прибирати бавовну довелося б вручну, але навіть в Середній Азії значна частина високоякісної бавовни забиралася вручну.
 
В регіоні спочатку використовувався болгарський сорт Белі - Ізвор, але наші вчені незабаром вивели свій - Дніпровський 5. Вже тоді його могли запустити в промислове виробництво. За всіма показниками він на той момент перевершував болгарський. Щоб завантажити БПК хоча б на 70%, в нашій області мало бути посіяно 40 тисяч га - це зовсім небагато.
 
Перевага ж бавовни ще й в тому, що її можна вирощувати на абсолютно неродючих, непридатних піщаних грунтах, яких в нашій області вистачить на те, щоб одягнути в натуральні тканини весь світ, причому це практично безвідходне виробництво. З відходів робляться і паливо, і будівельні матеріали, і лимонну кислоту.