На замітку аграріям. Сочевиця – цінна зернобобова культура

18.01.2018

Кожного року фермерам потрібно визначатися, які культури вони бажають сіяти зважаючи на те чи забезпечуть вони добрий урожай, чи відповідають вони наявній ресурсній базі чи користуються вони достатнім попитом і яким буде економічний ефект щоб виправдати нелегкий труд затрачений на їх вирощування. Останнім часом все більше і більше виробників звертають свою увагу на сочевицю.

Сочевиця добре пристосована до умов помірного континентального клімату. Вона відзначаються значною посухостійкістю 150-200 мм опадів за вегетаційний період їй цілком достатньо для формування доброго врожаю. Це холодостійка культура, заморозки  –5-6 °С її сходи переносять досить легко.

 Сочевиця накопичує в ґрунті значну кількість азоту внаслідок азотфіксації, рано  звільняє площу, тому є  відмінним попередником для озимих культур.

Високі смакові  якості і швидкий період приготування без  додаткових обробок, є причиною того, що вона користується значним попитом серед споживачів. Для споживання використовується її насіння. Це цінний дієтичний продукт. Готують із неї салати, супи, каші, пиріжки, консерви та ін., за смаком вона дуже нагадує продукти тваринного походження. Тому її часто використовують як замінник м’яса, а також у різного роду дієтах: клейковинній, діабетичній, ниькохолестериновій та ін. Існують також дані про те, що сочевиця сприяє виведенню з організму радіонуклідів. Закупівельна  ціна на неї перевищує відповідну на  пшеницю в 3-4 рази, і в середньому становить 400-700$ за тонну, а інколи і значно більше.

Слід відмітити, що вона не нова культура України. До сорокових років минулого століття сочевиця займала значні площі, серед зернобобових поступалася лише гороху і традиційно вирощувалася в Лісостепових та Степових регіонах нашої країни. Селекція сочевиці в Україні ведеться з другої половини 30-х років ХХ століття. Селекцією і насінництвом сочевиці, зокрема, займалися Білоцерківська, Уладово-Люлинецька дослідні станції Цукротресту, а також Харківська та Дніпропетровська обласні станції. На Білоцерківській дослідній станції в 1931 р. методом індивідуального добору із місцевого зразка був виведений сорт зеленонасінної сочевиці середньої крупності Нарядна. А в 1932 р., сорт Луна, який відноситься до нової, до того часу невідомої різновидності, – глаукосперма, з зеленими сім’ядолями, з вмістом білка (33,5 % ) більшим, ніж у всіх інших тарілковидних форм сочевиці.

На Красноградській дослідній станції початок селекційної роботи із зернобобовими культурами відноситься до 1935 року. В 1940 р. тут був виведений сорт Зелений червонець, який характеризувався підвищеним вмістом білка, крупним насінням і високою інтенсивністю росту.

У післявоєнний період селекція сочевиці була відновлена на Красноградській і Синельниківській селекційно-дослідних станціях Українського науково-дослідного інституту зернового господарства. Уже в 1959 році був районований новий сорт сочевиці Дніпровська 3 (автор С.І. Чорнобривенко), виведений шляхом індивідуального добору з гібридного насіння, знайденого в сорті Нарядна. Сорт набув розповсюдження в 13 областях України, а також Башкирській АРСР.

В даний час в реєстрі сортів рослин України знаходиться сорт счевиці Лінза створений на Красноградській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН, і внесений до Реєстру сортів рослин України у 2008 р. має середню урожайність 21 ц/га. Стійкий до посухи та порівняно стійкий до полягання рослин. Насіння крупне, плоске, тарілкоподібне, світло-зелене (маса 1000 насінин 67 г). Належить д ринкового типу зелена крупна сочевиця.

Також на стадії реєстрації знаходиться сорт Даринка. Він належить до ринкового типу «червона сочевиця». Він має наступні характеристики. Рослини кущової, компактної форми, висота рослин 54-55 см. Сорт стійкий проти вилягання, середньо стійкий проти фузаріозу і аскохітозу, придатний до вирощування за інтенсивними технологіями. Урожайність 21,5 ц\га. Маса 1000 насінин 30 г. Вегетаційний період 80 діб.

Сорт Лінза

Сорт Даринка

Сорт Даринка після шелушіння

Технологія вирощування сочевиці.

Під сочевицю краще виділяти чисті від бур’янів, добре вирівняні площі, тому що, вона порівняно низькоросла, має дрібне листя і в початковий період розвитку росте дуже повільно, в зв’язку з чим сильно пригнічується бур’янами. В деякій мірі ситуацію можуть виправити добрий передпосівний обробіток ґрунту та застосування гербіцидів. Але тут слід пам’ятати, що сочевиця відзначається високою чутливістю до гербіцидів і не всі препарати, зареєстровані для застосування на зернобобових культурах для неї підходять.

Кращими попередниками для неї є зернові культури. Якщо на площі, де планується її вирощувати, сочевиця або горох не вирощувалися більш ніж 3 роки, то потрібно провести інокуляцію насіння, для сочевиці підгодить гороховий ризогумін. Обробляти при цьому посівний матеріал інсектицидами або фунгіцидами не рекомендується, так як їх компоненти можуть порушити процес інокуляції.

Обробіток ґрунту

Після стерньових попередників проводять лущіння. Через 3-4 тижні поле орють на глибину 25-27 см. Без попереднього лущіння зяблеву оранку проводять після просапних культур. Весняний обробіток ґрунту починають із закриття вологи важкими боронами і передпосівної культивації КПС-4 з боронуванням

Як уже говорилось, це холодостійка культура, тому сіяти її потрібно відразу ж після сівби ранніх ярих зернових. Поле, де планується сівба повинно  бути ретельно підготовлене і добре вирівняне. Так як на нерівній і грудкуватій поверхні збирання сильно утруднюється, через малу висоту рослин і відповідно низьку висоту зрізу. Сівбу проводять на глибину 5-7 см, але за сухої погоди глибину загортання насіння можна збільшувати до 8-10 см. На глинистих ґрунтах глибину загортання насіння зменшують до 3-4 см. Сіяти її можна звичайними зерновими сівалками  з шириною міжрядь 15 см. Такі порівняно вузькі міжряддя дозволяють сочевиці скоріше покрити грунт, в результаті вона розвиває більш пряме і високе стебло, а також менше постраждає від бур’янів. Оптимальна густота стояння рослин 1,6-2,0 млн/га. Норма висіву варіює залежно від величини насіння, для крупнонасінних сортів вона в середньому становить 100-150 кг/га.

Коренева система сочевиці в порівнянні з надземною розвинена краще і має високу поглинальну здатність, тому на чорноземах вона добре себе почуває навіть без внесення добрив, а зайвий азот для неї навіть шкідливий , тому що рослини починають “жирувати”, утворюючи надмірну зелену масу і мало насіння. Для отримання максимального врожаю  в ґрунті в доступній формі повинно бути 30-60 кг/га  фосфору і 100-120 кг/га калію.

Після сівби потрібно провести прикочування ґрунту. Дана операцію сприятиме швидшій і дружнішій появі сходів, а також полегшить збирання.

Догляд за посівами сочевиці полягає в боротьбі з бур'янами, шкідниками та хворобами.

Боротьба з бур'янами.

Сочевиця слабо конкурує з бур'янами, а також відрізняється високою чутливістю до більшості гербіцидів, тому оптимальним є проведення боротьби з забур'яненістю в попередні роки, протягом ротації всієї сівозміни. Так, після збирання попередньої культури при підготовці поля можна внести гліфосат, як дешевшу альтернативу 2,4 Д. Якщо має місце сильна засміченість поля, то можна дещо відкласти посів і застосувати гліфосат за 2-3 тижні до посіву.

Арсенал гербіцидів, які можна застосовувати на посівах сочевиці для боротьби з дводольними бур'янами, досить обмежений. Єдиний гербіцид, який рекомендований для застосування на посівах сочевиці в Україні - це Гезагард (прометрин). Проте існує також ряд гербіцидів, які в Україні не зареєстровані для застосування на сочевиці, але їх успішно використовують для боротьби з бур'янами у посівах сочевиці в інших країнах.

Ці препарати можна розділити на 2 групи: досходові і післясходові.

До досходових гербіцидів належать:

• Стомп (пендиметалін), 3-6 л / га рекомендований для застосування на сочевиці в США, Австралії, Індії, Туреччині. Одним з його плюсів є мала рухливість у ґрунті, відповідно і невеликий ризик внаслідок промивки гербіциду в нижні шари грунту, під час сильних дощів. Проте він малоефективний проти злакових бур'янів. Залежно від інтенсивності засмічення існує висока ймовірність внесення страхового гербіциду після сходів сочевиці. Не рекомендується також вносити збільшену дозу, коли планується посів пшениці озимої через 6 місяців після внесення гербіциду.

• Дуал Голд (S-метолахлор) в суміші з Гезагардом (прометрин). Дана суміш у дозі 1 л/га Дуал Голду і 3 л / га Гезагарду досить ефективно захищає сочевицю від бур'янів. Проте можлива післядія на пшеницю озиму.

• Гербіциди з діючою речовиною імазетапір 0,5-0,7 л / га досить ефективно захищають сочевицю від бур'янів, але є токсичними і для сочевиці. Особливо сильно токсичність проявляється при посушливих умовах. Зі зменшенням дози внесення гербіциду знижується і ефективність боротьби з бур'янами. Крім того, гербіциди даної групи виявляють значну післядію на наступні культури. Малоефективні вони проти таких бур'янів як вівсюг, лобода біла, пупавка пахуча, латук.

Після сходів на посівах сочевиці можна застосовувати наступні гербіциди:

• Пульсар (Імазамокс) - 0,5-0,6 л/га, рекомендований для застосування на сочевиці в США, Австралії, Канаді. Даний гербіцид досить ефективно захищає сочевицю від більшості однорічних бур'янів, проте він певною мірою токсичний і для сочевиці, навіть при внесенні менше рекомендованої для інших зернобобових дози. Особливо сильно токсичність проявляється при посушливих умовах, а при зменшенні дози внесення гербіциду знижується ефективність боротьби з бур'янами. Малоефективний він проти таких бур'янів як вівсюг, лобода біла, пупавка пахуча, латук.

• Зенкор (метрибузин) - 0,6 л/га, рекомендований для застосування на сочевиці в США, Австралії, Канаді, Туреччині, застосовується рано після сходів. Найкращий ефект досягається тоді, коли сочевиця знаходиться у фазі від двох до п'яти вузлів, а бур'яни досить малі. Можливе застосування даного гербіциду поділом на дві фази: 2/3 від повної дози - перше внесення і через 7-10 днів повторне внесення 1/2 повної дози. Однак цей гербіцид малоефективний проти злакових бур'янів. Крім того, він дуже рухливий у грунті, особливо після сильних дощів; тому, якщо планується застосовувати цей гербіцид, то сіяти сочевицю необхідно не мілкіше 5 см. Не можна застосовувати Зенкор на грунтах з низьким вмістом органічної речовини (менше 5%).

Для боротьби із злаковими бур'янами можна застосовувати більшість протизлакових гербіцидів, які є в Реєстрі, відповідно до інструкції до них.

Боротьбу з бур'янами потрібно розпочинати якомога раніше, тому що сочевиця слабо конкурує проти них, і в результаті їх дії істотно знижується врожай. Проводити боротьбу з бур'янами на сочевиці має сенс, поки вона знаходиться у фазі до 10 вузлів (до цвітіння). Бур'яни, що з'являються після цвітіння, істотно на врожай не впливають. Сочевиця дуже чутлива до гербіцидів, якими обробляють інші культури. Тому, перед внесенням гербіциду на сочевиці, треба ретельно промивати ємність для робочого розчину. Також потрібно обережно вносити гербіциди на полях, що знаходяться поряд з сочевицею.

Альтернативою хімічному захисту рослин від бур'янів є боронування легкими та середніми боронами, до сходів і після сходів, поки рослини не досягли висоти 10 см. Найбільш ефективне боронування тоді, коли бур'яни перебувають у фазі ниточки. Боронування потрібно проводити по сухому ґрунті, у спекотні сонячні дні.

Найбільш небезпечними хворобами для сочевиці є: фузаріозне в’янення, бактеріоз, антракноз, аскохітоз. Найбільш ефективним способом боротьби є дотримання правильного чергування культур у сівозміні. Бажано щоб горох, гірчиця, соя, рапс, соняшник не вирощувалися на цьому ж полі в попередні або наступні роки, тому що вони чутливі до цих же самих хвороб. Насіння, уражене більш ніж на 10 %, застосовувати для сівби неможна. При  зараженості насіння, або при високій імовірності ураження рослин під час вегетації бажано обробляти посівний матеріал протруйниками.

Сочевицю можуть пошкоджувати такі комахи: бульбочкові довгоносики, попелиці, клопи, рідше вогнівка. Але загалом, за своєчасної сівби, відсутності затримки в розвитку рослин (внаслідок посухи, неправильного внесення гербіцидів та ін.) ураження шкідниками неістотне, тому потреба в застосуваннях пестицидів виникає рідко.

За вчасного проведення сівби більшість сортів сочевиці досягають стиглості на протязі 85 діб після появи сходів Орієнтовно це припадає на другу половину липня.

Сочевицю можна збирати прямим комбайнуванням, якщо посів не забур’янений, а рослини дозріли рівномірно більше 70 % (насіння можна вважати зрілим, коли при натискуванні нігтем на поверхню  насінини сліду не залишається). На хедері комбайна повинен бути наявний спеціальний пристрій для копіювання рельєфу.

При забур’яненості, значному поляганні рослин та нерівномірному дозріванні застосовують двохфазове збирання. Скошування потрібно проводити, коли більшість бобів нижнього та середнього ярусів мають коричневий колір. Скошування не бажано проводити в жаркі години дня, так як втрати врожаю при цьому сильно зростають. При двохфазовому збиранні,  залежно від погодних умов, підсихання валків може тривати до 1 тижня.

В порівнянні з пшеницею, сочевиця вимолочується краще. Крім того насіння сочевиці дуже крихке, тому швидкість обертання барабана має бути не більшою 500 обертів на хвилину, а підбарабання повністю опущене. Швидкість повітря і набір сит можуть бути застосовані ті ж самі, що й для пшениці.

Зберігатися насіння сочевиці повинне за вологості 14 %.  Коли насіння має більшу вологість, його потрібно досушувати. Кращим є висушування звичайним повітрям. При застосуванні сушарок насіння не повинне нагріватися  вище 40°С для попередження розтріскування насіннєвої оболонки. Досушувати сочевицю на сонці не рекомендується, тому що вона втрачає свій природній колір і буріє. 

 

Клиша А.І. д. с.-г. наук, головний науковий співробітник ДУ ІЗК НААН

Кулініч О.О. к. с.-г. наук, старший науковий співробітник ДУ ІЗК НААН

Кобос І.О. директор «ДП ДГ «Красноградське» ДУ ІЗК НААН

УкрАгроКонсалт